Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.02.2016 року у справі №910/9811/15
Постанова ВГСУ від 02.11.2016 року у справі №910/9811/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 910/9811/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"на постанову від 28.12.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/9811/15 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Консалтинг", 2) Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", 2) Компанії "Канела Інвестмент Лтд", 3) Компанії ФЕЛІНДАКО ЛТД , 4) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.провизнання недійсним договору та рішенняВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаМовчан В.І. (дов. від 08.12.2015 № б/н);відповідача-1ОСОБА_10. (дов. від 17.08.2015 № б/н);відповідача-2не з'явились;третьої особи-1не з'явились;третьої особи-2ОСОБА_7 (дов. від 28.09.2015 № 2737);третьої особи-3ОСОБА_10. (дов. від 23.02.2015 № б/н);третьої особи-4не з'явились;ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі" (надалі - ТОВ "Росичі") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Консалтинг" (надалі - ТОВ "Буд Інвест Консалтинг", відповідач-1) про визнання недійсним Договору про внесення змін та доповнень № 2 до Договору іпотеки від 02.07.2007, укладеного 10.02.2012 між позивачем та ТОВ "Буд Інвест Консалтинг"; а також визнання недійсним рішення Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна" про державну реєстрацію за відповідачем права власності на нежилі приміщення ІІ-го поверху та надбудови з прибудовою (в літ. А), загальною площею 5972,60 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 144-Б.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час підписання спірного правочину Генеральний директор ТОВ "Росичі" Саєнко В.В. та Генеральний директор ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" Голуб О.О. діяли з перевищенням наданих їм Статутом поноважень, оскільки загальні збори учасників як позивача, так і відповідача не уповноважували своїх представників на укладення такого правочину та не погоджували істотні умови Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 10.02.2012, яким збільшено розмір предмета іпотеки, з переданого в іпотеку нерухомого майна загальною площею 1433,70 кв.м. до загальної площі 5972,60 кв.м. При цьому, заставна вартість майна не збільшена, в той час як площа збільшилась з 1433,70 кв.м. до 5972,60 кв.м. Також, позивачем оскаржено рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за відповідачем на підставі за застереженням, що міститься в пункті 4.4.1. Договору іпотеки, у зв'язку з тим, що положеннями Закону України "Про іпотеку" не передбачено автоматичного переходу права власності до іпотекодержателя на підставі застереження, тобто, прийняте з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (надалі - Тимчасове положення № 7/5).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/9811/15 (суддя Морозов С.М.), позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним укладений 10.02.2012 між ТОВ "Росичі" та ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" Договір про внесення змін та доповнень № 2 до Договору іпотеки, посвідченого 02.07.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованим за реєстровим № 944з; визнано недійсним рішення Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27.02.2012 про державну реєстрацію (реєстраційний номер майна 3480651) за ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" права власності на нежилі приміщення ІІ-го поверху та надбудови з прибудовою (в літ. А), загальною площею 5972,60 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 144-Б.

Рішення суду першої інстанції оскаржено Компанією "Канела Інвестмент Лтд" у апеляційному порядку як особою, яка не брала участі у справі, проте вважає, що оскаржуване рішення стосується її прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Компанію "Канела Інвестмент Лтд".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Компанію ФЕЛІНДАКО ЛТД.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 (колегія суддів: Алданова С.О. - головуючий, судді - Дикунська С.Я., Коршун Н.М.), апеляційну скаргу Компанії "Канела Інвестмент Лтд" задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/9811/15 скасовано; в позові відмовлено; стягнуто з ТОВ "Росичі" на користь Компанії "Канела Інвестмент Лтд" (KANELA INVESTMENT LTD) 1218,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - ТОВ "Росичі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. ст. 92, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, оскільки надано неправильну юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, що призвело до необгрунтованого скасування законного рішення суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідач - ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Третьою особою-2 - Компанія "Канела Інвестмент Лтд" також надано відзив, у якому викладені заперечення на касаційну скаргу та прохання залишити оскаржувану постанову без змін.

Представники відповідача-2 та третіх осіб-1 та 4 у судове засідання касаційної інстанції не з'явились про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином, а тому їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті без їх участи.

Третя особа-4 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. надіслала до суду письмове повідомдення про розгляд справи у суді касаційної інстанції без її участі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін, третіх осіб та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 02.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (надалі - ТОВ "УПБ") (Банк) та ТОВ "Росичі" (Позичальник) укладений Кредитний договір № 47/КВ-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, за умовами якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти з лімітом 1350000,00 доларів США на строк з 02.07.2007 по 01.07.2014 включно (п. 1.1. Кредитного договору).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань Позичальника між ТОВ "УПБ" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Росичі" (Іпотекодавець) укладений Іпотечний договір № 47/2квіп-07 від 02.07.2007 (надалі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, Іпотекодавцем передано в іпотеку (предмет іпотеки) - нерухоме майно нежитлового призначення, а саме - нежилі приміщення II (другого) поверху (в літ. А); №№ 1, 2, 2а, з № 3 по № 22, № 22а, з № 23 по № 42 (групи приміщень № 3); №№ І, II, III, загальною площею 1433,70 (одна тисяча чотириста тридцять три цілих сім десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 144-Б.

19.03.2008 між ТОВ "УПБ" та ТОВ "Росичі" укладений Додатковий договір №1 від 19.03.2008 до Іпотечного договору (надалі - Додатковий договір №1 до Іпотечного договору), яким сторони Договору оцінили предмет іпотеки у 18099200,00 грн.

31.10.2011, у зв'язку із заборгованістю, що виникла у ТОВ "Росичі" перед ТОВ "УПБ", відбувся аукціон, за результатами якого 07.11.2011 між ТОВ "УПБ" (Первісний кредитор) та ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" (Новий кредитор) укладений Договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір відступлення-1), згідно з умовами якого, Первісний кредитор передав, а Новий кредитор набув всі права вимоги та інші права, що належать Первісному кредитору або можуть виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору з урахуванням всіх змін та доповнень.

Також, 28.12.2011 між ТОВ "УПБ" (Первісний кредитор) та ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" (Новий кредитор) укладений Договір про відступлення прав за Іпотечним договором від 02.07.2007(за реєстровим № 944з) (надалі - Договір відступлення-2), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває права за Іпотечним договором та всіма Додатковими договорами до вказаного Іпотечного договору, в тому числі Додатковим договором № 1 від 19.03.2008, і стає Іпотекодержателем предмета іпотеки, належного на праві власності ТОВ "Росичі" (позивач) (п. 1.1. Договору відступлення-2).

В подальшому, 10.02.2012 між ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Росичі" (Іпотекодавець) укладений Договір про внесення змін та доповнень № 2 до Договору іпотеки, посвідченого Шевчук З.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 02.07.2007 за реєстровим №944з (надалі - Договір про внесення змін та доповнень № 2), за умовами якого сторонами було внесено зміни в пункт 1.2. Іпотечного договору від 02.07.2007 розділу 1 "Предмет договору": "Предметом іпотеки є нерухоме майно нежитлового призначення, а саме: нежилі приміщення ІІ-го (другого) поверху та надбудови з прибудовою (в літ. А), загальною площею 5972,60 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дві цілих шістдесят сотих) кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, Харківське шосе, буд. 144-Б.

14.02.2012 ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" звернулося до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" із заявою про проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення II-го поверху та надбудови з прибудовою (в літ. А), загальною площею 5972,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 144-Б.

Відповідно до витягу № 33299591 від 27.02.2012 про державну реєстрацію прав, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 27.02.2012 прийнято рішення про державну реєстрацію та зареєстровано (реєстраційний номер 34806651) за ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" (відповідач) право власності на нежилі приміщення ІІ-го поверху та надбудови з прибудовою (в літ. А), загальною площею 5972,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 144-Б, про що зроблено запис №2320-П в книзі д. 38п-140.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що положеннями Статуту ТОВ "Росичі" Генерального директора наділено повноваженнями діяти без доручення від імені Товариства, у тому числі укладати угоди, що не перевищують 1000000 грн. з одним контрагентом за один день (п. п. 9.6., 9.6.4. Статуту); при цьому Генеральний директор Товариства без рішення Загальних зборів Учасників товариства не має права, серед іншого, укладати будь-які угоди та вступати у будь-які інші правовідносини, пов'язані з відчуженням у будь-який спосіб нерухомого майна, що належить Товариству (п. 11.10.2.1. Статуту).

Отже, укладаючи Договір про внесення змін та доповнень № 2 від 10.02.2012 представник позивача діяв з перевищенням наданих установчими документами повноважень, з порушенням прав та інтересів позивача, що призвело до втрати останнім 4538,90 кв.м., нежилих приміщень, за адресою: місто Київ, Харківське шосе, буд. 144-Б, тобто, оспорюваний правочин вчинений з порушенням частини 2 ст. 203, частини 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, та з урахуванням того, що в подальшому зазначений правочин загальними зборами учасників Товариства схвалений не був, тому відповідно до частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України оспорюваного правочину є недійсним.

В частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Київського МБТІ про державну реєстрацію за відповідачем права власності на нежилі приміщення ІІ-го поверху та надбудови з прибудовою (в літ. А), загальною площею 5972,60 кв. м, за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 144-Б, на підставі Іпотечного договору від 02.07.2007 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до Договору від 28.11.2011 про відступлення прав за Іпотечним договором №47/2квіп-07, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. 02.07.2007 та зареєстрованим за № 944з, відповідач набув тих же прав, що мав Первісний кредитор з дати укладення Договору іпотеки, а саме 02.07.2007.

В силу приписів ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції чинній на момент укладення договору на підставі якого здійснено реєстрацію права власності за відповідачем) передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто, законодавство, яке діяло на момент укладення Іпотечного договору від 02.07.2007, не передбачало передачу права власності на заставлене майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в Іпотечному договорі. Отже, підставою для переходу права власності від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в рахунок погашення заборгованості за основним зобов'язанням та реєстрації цього права за останнім є укладення між сторонами окремого нотаріально посвідченого договору про перехід права власності, який між сторонами не укладався, а отже реєстрація права власності за відповідачем на підставі 4.4.1. Договору іпотеки від 02.07.2007 здійснено з порушенням чинного законодаства.

За встановлених обставин та враховуючи вимоги ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. п. 2.2., 2.7. Тимчасове положення № 7/5, місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення про реєстрацію прав власності за відповідачем прийнято за відсутності достатніх правових підстав, є таким, що суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача, що є правовою підставою для визнання його недійсним.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу не погодився з такими висновками місцевого господарського суду посилаючись на те, що оспорюваний договір підписаний представниками сторін, в особі керівників, які діяли на підставі Статутів, що вбачається з оспорюваного правочину, а відтак були обізнані про достатність у них повноважень на укладення оспорюваного правочину.

При цьому судом апеляційної інстанції відхилено посилання позивача на те, що нежитлові приміщення ІІ-го поверху та надбудови з прибудовою (в літ. А), загальною площею 5972,60 кв. м, за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 144-Б, перебувають на балансі їхнього товариства, яким сплачується земельний податок, з огляду на те, що такі обставини не є правовою підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27.02.2012 про державну реєстрацію права власності за відповідачем на нежилі приміщення ІІ-го поверху та надбудови з прибудовою (в літ. А), загальною площею 5972,60 кв. м, за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 144-Б, задоволенню не підлягають, оскільки мають похідний характер від вимоги щодо оспорення правочину.

За встановленого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, а тому рішення місцевого суду скасовано та прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції безпідставним та такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Згідно із частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Згідно із ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (ч. 1 ст. 99 ЦК України).

Відповідно до частини 4 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, положеннями Статуту ТОВ "Росичі", і зокрема, пунктами 9.6.4., 11.10.2.1., встановлено обмеження повноважень Генерального директора щодо укладення будь-яких угод та вступати у будь-які інші правовідносини, пов'язані з відчуженням у будь-який спосіб нерухомого майна, що належить Товариству, без рішення загальних зборів учасників. З огляду на те, що суду не надано рішення загальних зборів щодо внесення змін до Іпотечного договору від 02.07.2007 в частині зміни предмета іпотеки, а також, що укладення оспорюваного договору фактично призвело до відчуження нерухомого майна Товариства за відстуності рішення про його відчуження або подальшого схвалення такого відчуження, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину.

За приписами ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Стаття 16 Цивільного кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Місцевим господарським судом встановлено, що на підставі Договору про відступлення прав за Іпотечним договором від 02.07.2007, який було укладено 28.12.2011 між ТОВ "УПБ" (Первісний кредитор) та ТОВ "Буд Інвест Консалтинг" (Новий кредитор), до відповідача як Нового кредитора перейшли ті ж права, що мав Первісний кредитор на момент укладення Іпотечного договору №47/2квіп-07 від 02.07.2007, а отже до вимог відповідача про перехід права власності на підставі Іпотечного договору №47/2квіп-07 від 02.07.2007 застосовуються положення Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006.

Відповідно до частині 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", яка кореспондується із положеннями частини 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 2 ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, іпотечний договір, на підставі якого до відповідача перейшло право власності, укладено у 2007 році під час дії Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006, а отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, застосуванню до правовідносин, що склалися між сторонами, підлягають норми Закону України "Про іпотеку" у редакції від 23.02.2006.

Так, згідно частини 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 36 Закону України "Про іпотеку" у редакції від 23.02.2006 сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодавцю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону "Про іпотеку", право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Стаття 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006, в свою чергу, передбачала, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З урахуванням принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закріпленого частиною 1 ст. 58 Конституції України, зміни, внесені до частини 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" Законом України від 25.12.2008 "Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", якими застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволення вимог кредитора, не можуть бути застосовані до відносин, що складалися між учасниками судового спору у даній справі, які виникли до зазначених змін.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що відповідно до Закону України "Про іпотеку" у редакції від 23.02.2006 передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

З врахуванням викладеного місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна" правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що міститься в пункті 4.4.1. Іпотечного договору №47/2квіп-07 від 02.07.2007.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

В силу приписів частин 1 та 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно із ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Положеннями ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2.2. Тимчасового положення № 7/5, заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники).

Пунктом 2.7. Тимчасового положення № 7/5 встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.

З урахуванням вищенаведених правових положень, місцевим господарським судом встановлено не надання відповідачем реєстратору БТІ документів, передбачених пунктом 2.7. Тимчасового положення №7/5, що свідчить про прийняття рішення про реєстрацію права власності за відповідачем на підставі Іпотечного договору №47/2квіп-07 від 02.07.2007, з порушенням чинного законодавства (на підставі недостовірної та неповної інформації), що є підставою для визнання недійсним рішення реєстратора БТІ.

З огляду на викладене, в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування норм процесуального права. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. ст. 101, 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для його скасування.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 у справі № 910/9811/15 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/9811/15 залишити в силі.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук